О, доле моя, доле!
Ну, де ходиш-бродиш?
Кому вплітаєш в коси
Яскравий пишний цвіт?
Кому цілунком ніжним
Щовечора ти годиш,
А вранці з першим блиском
Шлеш сонячний привіт?
О, доле моя, доле!
Чи ж я тебе цуралась?
Чи ж я тебе сварила,
Чи ж я тебе кляла?
Із трепетом у серці
Тебе щораз чекала.
Долоньки простягала,
Немов зі сну маля.
О, доле моя, доле!
Вдягни мене в сорочку,
Де вишиті є радість,
Кохання і тепло!
Візьми мене, неначе
Бере під себе квочка
Мале курча – під тепле
І лагідне крило.
О, доле моя, доле!
Небесна моя зоре!
Світи яскраво чисто,
Тьму довкруж розсівай.
Нехай душа розквітне,
Забуде смуток, горе,
Запишніє врочисто,
Неначе коровай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389570
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)