Опустив над ставочком гірлянду,
Місяць вербам з свого рукава.
Раптом ти, як іскра з водопаду:
Наче зірка із неба жива.
В бризках сяйва косУ розпустила.
Місяць дивно над ставом кружляв.
Зачароване плесо застигло,
Щеб, русалка із казки прийшла.
Я закоханий в тебе розрадо.
Вже напився давно, дурману.
Моя зіронько мила, – свічадо
В дивнім сяйві земного вогню!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389606
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Дід Миколай