Я хотіла б жити на даху,
Й споглядати на нічні будинки.
Мов та кішка, що сидить одна,
І шукає щастячка хвилинку.
І рахує зорі кожний раз,
Хоч напевне знає – їх багато,
Місяць посміхається до нас,
Я самотня – це єдина втрата.
Просто заблукала серед ночі,
Пряної, торішньої весни,
У мелодії шального джазу,
Я не чую більше голосів.
Там лиш тиша, спокій, забуття
Відлік зупиняється щоразу,
Я все йду. Дорога. Небо. Я.
І самотність поруч вже одразу.
Огортає місто казка сну,
Зігріває і мене тепер чарує,
Кішка лащиться - в пітьму.
А самотність більше не крокує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389612
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Линска