Алкоголь в жилáх палає,
Тягне душу в небуття.
Тепер уже ніхто не знає,
Що на серці і в думках.
Тішить намір все забути,
Потопити у вині
Й більше щастя не здобути,
А здати все у боротьбі.
Алкоголь все поглинає
Забирає твоє “я”
Час із легкістю згасає
І ти пірнаєш в забуття.
Як же добре все забути,
Втопитися у хмíльному вині
Й не знати, як тепер вже бути, –
Поринути у безвість почуттів.
Світ з’їдає небосхили,
А ти неначе у раю.
У тобі вже немає сили
Аби вступити в боротьбу.
Це відчуття не знає рівних,
Ця безвість, щирість в почуттях
Це відчуття коли безсилий
Таке ж прекрасне як життя.
4:33
16.12.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389687
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Володимир Біленький