***

Її    ,    маленьку,    доля    обманула:
 Вона    не    встигла    звідси    утекти.
 Назад    в    життя    дорога    повернула...
 А    де    ж    свій    світ    тепер    їй    віднайти?

 Мережана    колись    біленька    сукня
 Тепер    несла    лиш    пам'ять    про    війну.
 А    вітри    плачуть    в    унісон    попутні,
 Вбирають    з    вуст    її    усю    вину!

 Оця    земля,    що    попелом    під    небом
 Розкинулась    на    розсуди    віків,
 Була    завжди    їй    в    серці    гордим    гербом...
 За    ним    лиш    сум    свій    реквієм    завів.

 Принцеса    волі    у    своїй    недолі    -    
 Вона    іще    дитина…та    не    та!
 В    її    сльозах    уже    немає    солі,
 І    сліз    нема    –    німа    лиш    гіркота.

 Величні    предки    вже    не    допоможуть...
 Вона    сама,    і    кінь    лиш    вороний
 У    день    тяжкий    і    в    ніченьку    погожу,    
 Хоч    йдуть    роки,    та    завжди    молодий!

 ШляхОм    її    колись    була    лиш    влада,
 І    вірний    суд    творити    –    все    могла!
 І    що    ж    тепер?    Ці    бідні    рученята
 Шукають    долю,    що    давно    пішла…

 Навічно    полягли    палаци    горді,
 І    степ    лишень    –    єдина    рідна    кров.
 Вона    ж,    вклонившись    материній    вроді,
 Іде    з    конем    в    минуле...знов    і    знов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389788
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2013
автор: Lady Christianna