Білим птахом злечу непомітно,
Де хмари формуюють дощі.
Пірну в них на крилах прозорих
І вдаль понесуть незнайому мені.
Де птахи літають у просторі вільнім,
Де хмарам немає границь,
Де сонце встає і лягає,
Де вітер збирає всі сили своі вітряні!..
На землю свою з висоти я погляну,
Де злоба і завість ,і гріх.
Я думи свої відпустити тут можу
І з ними летіть вдалечінь.
Тут дії мої ніхто не осудить
Мрія хіба це є гріх?
Можливо...сутєвая суть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389861
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 04.01.2013
автор: Плискас Нина