А мені поміж див снився дощ і ще осінь,
Теж – доріжка назад у минулі роки,
Вітерець там юнацький колише колосся
Ще не скошених трав і квітчасті луки.
Мандрував край дороги надій через гори,
Спотикався і падав, та вперто вставав
Аж до хмарних світил, крізь нечувані хори.
Що то враз, чи то Верх мій політ покарав?
Враз мені серед снігу, наснилося літо,
Не тутешнє, не наше, дивацьке якесь,
А ще пральня років, де не все перемито,
І там Липень танцює між трав полонез.
А Свідомість моя не бажала ні ранку,
Ні вантажу думок двадцять перших століть
Але День вполював два наземних підранки,
І з рушницею знов невблаганно стоїть.
03.01. 13.29
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389884
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2013
автор: Ярослав Дорожний