Зайчик частинка сонця живого
В гості на Землю був завітав
Нудно на небі без сміху простого
…. а може просто так заблукав
Звіра «страшніше» чим кішка немає
З виду замріяна, ніжна, проста
Але дивіться не без хвоста
А ще, якщо вміло вона ним виляє )))
В серці з часом Сахара пуста
Таке і лежало боже створіння
Тихе сопіння байдужість в очах
На білім палаці в чорних хутрах
Куталась в них бо погода осіння
Хвостик прижався,як шарф на плечах
Та променем сонця миле зайчатко
До кішечки в гості взяв завітав
Сон тут у пані весь і пропав
Як начало пригати миле хлопчатко
По стінах і стелях скакав та не впав
І як не ловила, як не старалась
Гострі кігті не в змозі зловить
(треба не ними а серцем ловить
може тоді хоч частина б осталась)
Але азарту в очах не згасить
Сонячний промінь не зловиш кігтями
В зайчика з сонця душа не бряжчить
Тут сріблом не пахне, його не зловить
Його ти не купиш не звабиш речами
На сонячний промінь їх марно точить
На диво кішка створіння терпляче
А може для неї оце лише гра
І в нас і у неї є божа іскра
Хто грався, той знає усе що це значить
Напевне в душі ми усі «геймера»
ТУТ Дзеркальце впало, то де стрибунець
Мить і кішка тінню накрила
Кішка велика, тінь її сила
От і настав тому зайцю кінець
Бо до смеркання вона так сиділа
(Так сильно любила що погубила)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2013
автор: ShuRa