подорож у стравохід стрибаючого патрульного

Подорожній,  
Ненавиди
Мене,
Адже
Мене
Немає
За  
Що  любити.
Я  палю,
Я  вживаю
Алкоголь;
Я  розвиваю
У  своїй  уяві
Ветегеріантво
Лікарень
З  онкохворими

Я  у  вени  впускаю
Ейфорію,
Що  нагадує
Вогнище,
В  якому  все  згорить;
Мій  перший  
І  останній
Подих
Буде  зроблений
В  могилі,
Ніхто  цього  не  побачить
Навіть  
Той,
Хто  давно
Викинувся
З  вікна
Дерев’яної  багатоповерхівки

Подорожній,
Ненавиди  мене,
Адже
У  мені
Застрягла
Твоя  еволюція,
На  яку  ти  згрібав  
Свої  останні  кошти,
На  яку  ти  ламав
Всі  лімфовузли  
Ніг,
Що  пройшли
Сотні  верст;
Крил  немає,
Всі  в  бетоні
Занімілі
Язики
Кажуть
Ми  
В  полоні

В  полоні  снів
І  пластинок
З  восьмибітними
Шеф-кухарами

Ранкова
Ерекція
Не  від  того,
Що  ти  
Боже  створіння
Ранкова
Ерекція,
Від  того
Що  ти  кожен
День  
Відчуваєш
У  серці
Тепло

І  всі  сніданки,
І  всі  нерви,
І  всі  молекули
Шкіри
Плавляться,
Адже
Ти  подорожуєш
Далекими  землями,
Подалі
Від  всіх,
Подалі
Від  спазмів
Кореневих
Законсервованих
В  кораблях,  
Що  пливуть
На  Звалище
Залишених  Спогадів

Подорожній,
Ненавиди  мене,  
Адже
Я  не  принесу
Тобі
Ні  тепла,
Ні  смерті,
Ні  полегшення,
Ні  мотузок,
Ти
І  
Так,  вільний;
Кричи
На  повні
Груди
Цю
Пісню
Свободи,
Яку  ніколи  
Не  пустять
По  вечірньому  радіо,
Яку  ніхто
Не  знає,
Окрім
Прибережних
Птахів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390088
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2013
автор: ImmortalPsycho