Читаючи ту чи іншу книгу, читач переноситься, принаймні часткою свого усвідомлення, у побут описуваного періоду. Чим ближче час твору (не про сучасність) до епохи прожитого, тим краще читач відчуває ауру часу. Читання книги – це специфічна мандрівка в минуле.
Не менш вагомою є мандрівка у свої минули роки. Це подорож у той час, коли читач починав читати саме той стиль літератури (як і стиль музики). У час, коли ще ніхто не читав Дена Брауна і навіть Палуо Коельо, а читали Картера Брауна або детективні оповідання про отця Брауна – в англомовних країнах містерів Коричневих є немало, коли слухали Цоя і Висоцького (або інші ретро уподобання), коли читали ще «Ровесник» (на Тернопільщині) і «Західну Україну», не кажучи про одвічну оманливу «Правду», коли по неділях Центральний канал приваблював допитливих читачів і глядачів у «Клуб путишественников».
Це мандрівка у час, коли багато що було ще попереду, десь за горизонтом, а то і виднілося. «Дивись на горизонт» - стверджує Пауло Коельо у «Валькіріях». Мандрівка спогадів, це теж детектив. Це злочин: адміністративний і кримінальний, адже негативні персонажі місіс Долі чи містера Фатума не раз підсували свиню, не на стіл у тарілках, адже вони викрадали сподівання і на завершення розділу – вбивали надію. Це пошук і аналіз, чому головний персонаж поступив саме так, і чи міг Автор надати йому більше свободи помислів і дій, чи це було єдино можливим варіантом, незворотнім шляхом, тобто відсутністю свободи як такої, чи це його свідомий помилковий вчинок? Це пошук злочинця – замовника і виконавця, на відміну від книг, у детективі спогадів буття, не завжди їх знаходять, і ще рідше карають. Це спрагле читання останніх сторінок твору, до завершення, як і лічиш юнацькі хвилини до так бажаного побачення, яким же воно буде? Адже не у всіх детективах епілоги щасливі, це ж не казки. У детективі кожного зокрема, це і очікування, що ж буде завтра, наступного тижня, на Різдво, на Весняне рівнодення? Чи відпише вона, чи зустрінуться врешті вони, а можливо і ще раз, і надалі й надовго? І як обернеться Земля?
Я люблю читати старі детективи. Іноді, раз на 3 – 4 місяці, я відкладаю стос непрочитаних газет і беру домашню чи бібліотечну книгу: Чейза, Гарднера, Френсіса, інших. Я мандрую у час, в якому ще не було Інтернету, мобільних телефонів і цифрових фотоапаратів, коли музиканти і співачки були ближчі до музики і співу, аніж до техно-стриптизу. Стара-нова книга цього пізнього вечора чекає мого читання і мандрівки. А вона приємна й тому, що по-юнацькому віриш у справедливість, яку знайдеш у книзі. Принаймні, мав би знайти її на Бейкер стріт, у іншого англійця - священика-детектива Брауна, в офісі адвоката Перрі Мейсона, у відділку поліції Маямі, чи знову повернемось у у «Шотландський двір» Британії («Scotland yard»). Але немає певності, що вона буде знайдена на своєму дворі. Бо за вікном, у час сутіноквий, сніг знову покрив плитку подвір’я.
05.01. 20.43.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390181
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2013
автор: Ярослав Дорожний