Ти живеш, як раніше: безмежності власник,
Безросуддя король і весілля володар.
Тільки як зберігаєш себе від напасниць,
Почуттів, що затягують в лютії води?
Як раніше ти є: вільний птах, надто вільний
І ніщо не стримає твоїх поривань.
Тільки в тебе вони аж на грані свавілля,
Божевілля, похмілля та інших примар.
Ти живеш, як колись: не рахуєш години,
Не жалкуєш про втрачені нами пісні.
А у мене в душі застарілі картини
Про бувальщину дику і про руки твої.
Що ж тепер нам сказати, коли знову я буду
Поринати у очі, в їх безмежну блакить,
Хтось мене хай зупинить, вирве геть з того блуду.
Покалічену душу вже нічим не зцілить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2013
автор: Анна Никонорова