А в дущі моїй знову іде цей дощ,
Та чомусь не бажають очі плакати,
Я іду,серед тих романтичних рощ,
І не хочу ні з ким я балакати...
Лиш думки, та й вони не дають мені спокою,
Всі бажання позаду під сонцем лишаються,
Я іду, чи стежиною,чи дорогою,
А зі мною дерева перекликаються...
І душа моя десь позаду лишилася,
Вона теж захотіла хоч краплю самотності,
Я не знаю, чи було те все,чи наснилося,
Та в руці моїй листя з минулої осені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390225
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Хестер