Так нестримно спливає час
Коли ти його не марнуєш.
Він кружляє й охоплює нас,
Особливо коли не нудьгуєш.
Відкриваєш новітні світи,
Відкидаєш старе й непотрібне,
Намагаєшся щось віднайти,
Щоб йому було відповідне.
Час не любить коли ти один
І коли ти кудись поспішаєш.
Він дає тобі кілька годин.
Ну, а ти всі хвилини втрачаєш.
Час не цінують лиш ті,
Котрі все по житті втрачають.
Не рішучі вони й боязкі.
Через це вони швидко вмирають.
Ну, а тим кому часу замало
Завжди скаржаться і кричать,
Не встигають й усе в них «пропало»,
Бо занадто довго сплять.
Ми живемо в роках і хвилинах,
Про майбутнє питаєм завжди.
Все життя зберігаєм в світлинах,
Бо боїмося сказати: «Зажди!».
Не цінуємо те що в нас є.
Помічаємо лиш необхідне.
Тож не дивно, що час нам дає
Те, що кожному так потрібне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390249
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Уляна Вівторок