Промайнула тиша
Наче сіра миша.
Чорний кіт підвів…
Думкам не вистачило слів.
Усі позачиняли двері,
Чиїсь слова там на папері.
Вже поєднались біль і кров,
Щоб утопити їх любов.
Життя стоїть на кнопці «Стоп»
На небі хмари – знизу потоп.
Кленове листя під ногами.
Не розумію що між нами?
Твої слова не втерпіло терпіння.
Мені забракло розуміння…
Ти не довів що ти єдиний -
У тобі погляд ще звіриний.
Оплакує минуле, все змиває
Цей сірий дощ, нічого він не знає.
Ті краплі наче сльози
У нас в життях метаморфози.
Будильник скоро позначить ранок,
Потрібно вставать, готувати сніданок,
Збиратись у будні й змінити платівку,
Покласти до сумки гвинтівку.
Усе це проходить наче за планом.
Усе під контролем, усе за обманом
Я тільки не знаю якою я є…
Як світ мене бачить та як пізнає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390256
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Уляна Вівторок