Зима свою прикрила наготу,
Пухову шаль накинувши на тіло.
Запивши сумом білу самоту,
Завила, застогнала,засвистіла.
Так розійшлася в п'янім куражі,
Що загубила шаль свою подерту.
І малювала білі вітражі,
На підвіконні стоячи відверто.
Розтерши на лиці увесь мейк-ап,
Дощів холодних випивши немало,
Зробивши сцену з ялинових лап,
Всю ніч стриптиза вітру танцювала...
А вранці знов прокинулась нага,
З очима повними похмільної печалі...
Лиш де-не-де лишилася блага
Її шалина,згублена в запалі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390261
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Любов Ігнатова