Забути все, усі часи і покоління.
Піти у безвість, крикнути «прощай»,
Чи залишитись у полоні свого божевілля,
Де ми на мізансцені, твій вихід, ти актор, тож грай!
Мені ця гра, пробачте, вже не до вподоби
І не суттєві брутальні ваші фрази, режисер.
Я буду жити так, щоб потім не думати хто би
Мені мокав в чорнило сотні білих пер.
На помилках своїх вчимося жити далі,
Закриваєм очі на несправедливість і брехню.
Ми вибираємо собі шляхи самі в далекі далі,
Ховаючись від болю в полум»ї вогню.
Ми обираємо горіти, а не тліти,
Бо кажуть у вогні живе життя.
Та хоч у ньому можем спопеліти,
Шлях один, тому назад немає вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390590
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2013
автор: Лілея