Знаєш,ми живемо у двадцять першому столітті
і те про що написано десь з сотню легендарних книг
для нас залишилось примарою минулих..
хоча й чаруюючих літ.
Й багато що,уже давно
сприймається як старий,
проте добре відомий міф.
У ньому криється крихта правди,
можливо навіть є якась прихована суть,
проте,як відомо,правда також міняється з часом.
У ньому бажане видається за явне,
не відоме пробують пояснити з іншої сторони.
Проте,на щастя чи на жаль(я точно не знаю)
воно для нас уже не актуальне -
Застарілі дані і не більше,
гарна історія - от і все.
Й байдуже,що за цим причаїлась
небезпека втратити ідентифікацію себе
як частини довготривалого харчового ланцюга
я це з легкістю відкидаю.
Живу сьогодні - і сама буду редагувати це життя,
виписувати закономірності,
шукати паралелі,
ставити перед фактом.
І всі закони,виведені не мною
із величезною насолодою передоводити,
спростовувати,стирати в порошок.
Якщо вже було дано життя
то навіщо його переводити
пробуючи прожити ще чиюсь долю,
імітуючи чужі емоції,
підкоряючись чужим законам.
Вони ж уже були частиночкою чийогось житття,
але,на щастя, не твого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390614
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2013
автор: Незрозуміла