І скільки ж випито каяття,
у ці свята,моя людино?
Де всі твої поділись відчуття?
Згораєш ти невпинно!
Навіщо сором відчувати?
Все й так уже в лайні!
Чутно лиш п*яні дебати,
й лицем в олів*є на столі!
Яку ти карму нарікаєш?
На руки подивись свої!
Ти весь давно палаєш,
на пекельному вогні!
І де поділась твоя совість,
у ці свята,моя людино?
Ти нарікаєш - гірка повість?
Що повне твоє гирло!
Невже слова не варті,
твоїх сліз з живих очей,
Мовчите - світом прокляті,
й їдким присмаком ночей!
Чому душа тікає,
у п*ятки назавжди?
Їй бридко,вона зна,
що каяття ніколи не знайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390699
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Натаніель7