Сьогодні розбили мій світ, ніби вазу.
Посипались спогади в ніч черепками.
Мій тато піде. Й не вернеться… ні разу…
Хіба крадькома… серед ночі… думками.
Бо в тітки чужої свої є проблеми,
І дітки її хочуть таточка ласки…
А я замерзаю, мов цвіт хризантеми:
Я теж ще дитина! І теж хочу казки!
Матуся з роботи ледь плентає ноги…
(Які можуть бути приємні моменти?)
В дитячій душі лиш сум’яття й тривоги.
А татко наш справно дає аліменти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390949
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: Олена Іськова-Миклащук