Ти будиш в мені бажання вирощувати у твоєму сяйві жовто-прозорі крила…
Ти запалюєш жаринки чекання у очах моїх, щоб дива ночі не загубила!
Ти мене в мавку і відьму перетворюєш, коли променями на постіль лягаєш…
Ти у снах мене до райдуг підносиш, але уранці в ополонку сонця кидаєш!
Ти зваблюєш мене казкою зимового неба, а я ревную до зір опівночі!
Ти мій наречений, який не торкає уста цілунками, зазираючи в очі…
Ти лиш дозволяєш коханкою твоєю бути і від жаги кровавити собі губи!
Ти – сонце неба нічного, якому належу, та душі не віддам, задля пристрасті згуби…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391034
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.01.2013
автор: nadionchik