Тихесенько, лапато пада сніг,
земля посапує під білим покривалом.
Мороз тріскучий подихом на склі,
кристаликів малюнки дарунком у вікні.
Танець сніжинок погляд притяга,
хруст кроків під ногами душу звеселя.
Рука в бажанні дива доторкнулась скла,
і на очах за мить малюнок у сльозах.
Зимова казка не тривка, крихка,
з теплим промінням, як мара розтане.
В уяві мрії нездійсненні залиша
з надією,що її час знову настане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391037
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: Вразлива