Якось Степан вертав з базару
Й щоб трохи « випустити пару»,
Посидіти та відпочити,
За комір трошечки залити.
Заїхав в гості до Миколи –
Цей двір він не минав ніколи.
І частувався тут не раз,
Пив у гурті – проводив час.
Торкнувся хвіртки – гавкнув пес.
«А щоб тобі! Бодай ти щез! » -
Степан нагримав на собаку,
Бо аж підскочив нині з ляку.
«Хвала, що ти хоч на цепу,
Бо хватку маєш ой яку!»
І далі так собі міркує:
«Микола зараз почастує,
А я не буду роздавати
З пакунка все нести до хати.
Купив на тиждень я харчів:
Ковбаски, в’ялених лящів,
Копчену курку, оселедця
Ще й солодощів як ведеться!
Тут на рулі веломашини
Залишу я свою торбину.
Ніхто ж не знає, окрім пса,
Що у пакеті – ковбаса .
Двійко крилець візьму до столу
І ними пригощу Миколу!»
Так і зробив! Зайшов до хати,
Сказав хазяїну: «Зі святом!»
І пафосно, немов мисливець,
Поклав на стіл ті двійко крилець.
Хоч сам би з’їв уже й вівцю.
Микола виніс холодцю.
Хлібець подав, цибулі з салом
Ще й огірків приніс чимало.
А пляшка закрутила «баль»,
В якому згинула печаль…
Так за годиною година
Спливала ця суботня днина…
І лиш в Миколиного пса
В думках сиділа ковбаса!
Він зголоднів, як хижий звір,
А вона пахне на весь двір!
Зібрала курка й запах риби
Котів з сусідньої садиби,
Які облизують роти,
А йому годі й підповзти.
Рекс довго мучився й крутився,
Та все ж хитрюга умудрився:
З ошийника він витіг морду,
Задер хвоста й полинув гордо
Туди, де власний інтерес
Давно жував «делікатес»!
Де запах курки, аж до вух,
Манив собачий гострий нюх!
Тим часом, «баль» уже скінчився.
Степан наївся і напився.
Вийшов із хати – посміхався.
І лиш за мить очима вп’явся,
В зграю котів, що біля Рекса,
Як раз в траві збирали …кекси…
Степан мерщій біжить туди,
До яблуні, там де коти,
Під деревом велосипед,
А на рулі висить пакет,
Та тьху! Тепер вже все одно,
Бо пес у ньому вирвав дно!
Й покуштував смачних харчів:
Ковбаски й в’ялених лящів,
І курку зжер і оселедця,
Заїв солодким, як ведеться!
Степан накинувся на пса:
«Вдавила б тебе ковбаса!»
«Чого ж не дав її до столу?» -
Почув за спиною Миколу –
«Чи побоявся пригостити?
За все в житті треба платити!
Та як не є – прийми подяку
Нагодував мого собаку!
І, судячи із твоїх слів,
Так смачно він іще не їв!»
Після «бенкету» пару днів
Собака тільки воду пив.
Вже не здивує цього пса,
Ні курка, а ні ковбаса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391125
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: Ольга Крамаренко