Візьму баян на лаві сяду,
Вже трохи вдарило вино.
Хай пісня котиться по саду,
Біжить луною за село.
Піднявсь в мелодії на крилах,
В чарівність звуків захмелів.
Тож відірватися не сила,
Лечу із клином журавлів.
В Душі приємне розлилося,
Думки роками попливли.
Воно ж за звичай повелося,
Як випєш в памяті спливли.
Так якось склалося донині,
Мене ще балують жінки.
Ох є ж красуні в Україні,
Щасливі ми чоловіки.
Готовий втріскатись щомиті,
Нуртує в серці джерело.
Гарячі файні працьовиті,
Як заглядівся й повело…
Червоні губи як черешні,
Ну як же з них води не пить.
Стан гордовитий, а чересла:
Та як таких їх не любить.
Ой не судіть бо трохи грішний,
Бодай лихе все замело.
Буває часом випю лишнє,
А ще язик як помело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391316
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Дід Миколай