Так легко, знаєш, руйнувати,
так легко наш спалити міст,
та завжди будеш шкодувати,
душею в тілі власнім гість.
Як той хірург січеш уміло,
ти швидко все ниття зв’язків,
і хай відріжеш частку тіла,
аби забути ти зумів.
І ось місток вже у воді,
а ти лежиш в шмаття розбитий,
але минуть ці кляті дні,
і ти спокійно будеш жити.
Так складно, знаєш, будувати,
знайти собі нові шляхи,
але ж як вмієш відпускати,
то й стежку зможеш віднайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391317
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Skifius