Намалюй мене, будь ласка....
Швидкими мазками, дешевою фарбою, можеш оголеними пальцями душі...
Нехай у мене не буде обличчя, адже коли тебе нема поруч, я тільки існую...без емоцій, без обличчя, без повітря в легенях...
Намалюй мені яскраве волосся, будь ласка...адже я живу тобою, і палаю власними почуттями...намалюй почуття за край..
Старим пензликом, дешевими фарбами і кольором на полотно...
Можливо, ти побачиш мене з посмішкою, а, можливо, з очима сповненими сліз...можливо я буду одягнена, а можливо без жодного натяку на пристойність...Але якою б ти мене не намалював, я твоя...
Малюй душею, кісточками, руками, тілом...
Не обдумовуй сюжет...малюй заплющеними очима...малюй, будь ласка, серцем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391369
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Веруш Далі