Їй не було й 15-ти
А на очах-переживання й біль.
Не знала,навіщо їй жити,
Крім нього усе має сіль.
Колише вітер листки,
Змінює людські думки.
Не чекаєш нікого,
Поплачеш і далі.
Не зміниться нічого,
Більше нема сили.
Їй не було й 14-ти,
І ніколи не буде.
Її можна з старшими рівняти,
Та її не знайдеш.
Шукала ідеалу,
Ще зовсім дитина.
Залишалось часу мало,
Щоб укрила провина.
Вона не відсвяткує свої 13
Не затанцює випускний вальс.
Їй здавалось,що це кінець
І навік замкнулась.
Небом марила давно,
І в 12 років,
Підійшла на дах спокійно,
І не чула своїх кроків.
Вперед,де весело житимеш,
Як думала,на хмарках літатимеш.
Птахом з крилами ти стала,
І життя земне згубила.
І 13 чи 20,
Ти не відчуєш.
У свої 12,
Ти під могилою спиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391578
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2013
автор: Natalichka