Чудові гарні темно карі очі,
які не бачать світу.
В уяві їй являються що ночі
рідні люди. Передавай привіт їм.
В її реальності з’являються примари,
вона їм довіряє всі секрети.
Розповідає як бачить сонце, та не бачить хмари.
Дивлячись у космос шукає планети.
Вона говорить з духами,
і чужі думки читає.
Вона вже давно змирилась з слухами
які їй в голові лунають.
Сумнівається в реальності дрібних речей.
Хоча сама вже так давно не бачила людей.
Лишилися лишень найближчі друзі,
а інші відвернулися, дивуючись подрузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391592
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2013
автор: Ірина Овчіннікова