Сорочечку білую вишивала.
Ниточку до ниточки близесенько клала.
Пам’ятаю добре я із юначих літ
Стелила стежиноньку в білий світ.
Приспів:
Узором на писанку, - квіти з поля.
У сорочці біленькій, лежить доля.
А дорога дальняя, курінь-втома,
Ой матусю рідная, як далеко дома.
Вже сама я писанку малювала.
В путь чужу незвідану із собою брала.
У сорочці й писанці рідний край,
Із річок та з озера водограй.
Приспів:
Чужина розпукою зустрічає.
Моє бідне серденько жалем крає.
Як хрести по світу скрізь серед поля,
В писанки і вишивки впала доля.
Приспів:
Коли гірко й сутужно у часи відчаю
Оберіг із кухрика тай виймаю.
Ой стежино стежечко дальняя дорога,
Чим же завинили ми у свойого Бога.
Приспів:
Узором на писанку. - квіти з поля,
У сорочці біленькій, лежить доля.
А дорога дальняя, курінь-втома,
Ой матусю рідная, як далеко дома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391604
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 11.01.2013
автор: Дід Миколай