****

****


Сьогодні  небо  ледве  стримувало  сльози.
Яскравим  криком  знов  лунали  грози.
Солоний  дощ  ще  змочує  мої  вуста.
Упала,  утомилась,ще  тепла,  не  пуста.
Говорю  в  двері  за  якими  плачеш...
Там  боляче,  я  бачу,  а  це  значить...
Розбите  серце  тільки  спокій  просить.
Ти  посміхалась  й  повторяла  «досить...»
Як  ніжно  й  наче  дико  просять  очі
«Почуй  мене»  лунає  ще  щоночі
Як  страшно  розламати,  що  зламали.
Я  доторкнувся  лиш  -    ти  дико  закричала
від  болю...  двері  свої  залишаю
відчиненими...  я  не  відпускаю...
живи,  існуй,  роби  сама  як  знаєш,
люби,  дивись,  допоки  сили  маєш...
Румяне  небо  тихо  полумям  згасало,
яскраві  зорі  мерехтіли,  танцювали.
Різке  проміння  то  зявлялось,  то  зникало
хтось  десь  горів,  а  ти  спокійно  спала...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391605
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2013
автор: Seeyer