Незнаю чим вона мене зачепила
Але мені точно з нею спокійно.
В неї напевно є якась невилима сила
Якщо мене тягне до неї постійно
В неї складний характер, вона вперта,
Але попри все це, вона вміє бути щирою
Без неї тепер все життя моє стерте
Змите наче холодною літньою зливою
Її треба вивчати як книгу
Інакше просто не зрозуміти,
Ніколи не забуду я її сміху
Який звучить для мене завжди і всюди.
Наші з нею дороги розійшлися ще спочатку
Скільки разів я не намагався їх звести, марно.
З нею я наче потрапив у казку
У якій все було якось примарно.
Я не хотів щоб все було як у мріях
Я хотів бути з нею, ось і все
Через це настали зміни в моїх діях
Я тільки пішов з дому і цілу ніч гуляв по шоссе.
Думати про "що ж далі?" сенсу не було
Я просто бродив і курив сигарету.
Серце тоді нестерпно боліло
Через давно зароблену тахікардію.
Думки мозок мій точили
Ніби черв'яки гнилий труп
За лічені години від свідомості лишили
Набридлививй болючий струп
Вона не виходила з голови і досі
І частенько нагадувала про себе
З таким темпом я скоро був би на підлозі
Лежав мертвим з її фото біля себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391735
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: Сонячний