Двір повитій ранковим туманом,
Тином глеки великі й малі.
І розбита макітра з тюльпаном,
Одиноко стоїть на столі.
Все забуте, занедбане дітьми,
Вже ніхто не приходить сюди.
Засихає бузок під воріттям
І криниця стоїть без води.
А весна шаленіє, буяє
В білім цвіті вишневих садів.
Гріх тяжкий, коли хтось забуває
Своїх предків - батьків та дідів.
Заросли полинем–кропивою,
І хатина стара, і село.
Не цінуємо те, ми з тобою,
Що життя на землі нам дало?
Рідна хата сумує,я знаю,
Серед пишних садів повесні.
Та лунають під вечір із гаю
Солов’їні веселі пісні.
СІКалін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391784
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: Сідий