Пустая дорога веде невідомо куди
Я по ній іду, а хтось кричить зажди
Обернувсь нема нікого
Тільки темно і нічого
Йду я далі, музика грає
Чую знову хтось гукає
Обернувсь нікого знов нема
Думаю марю й то галюцинація така
Йду і знову чую я те саме
Обертаюсь і не тямлю
Ти стоїш така вродлива
Вбрана дуже так красиво
Тільки крок зумів ступить
Ти почала говорить
Говорила як ти любиш
І казала не забудеш
Я повірив тобі тоді
Стоявши на холоді
Потім я моргнув тебе нема
Навкруги лише зима
Я тоді аж налякався
Йти чи не йти весь час вагався
Врешті крок ступить зумів
І те, що марив зрозумів
Марив я вже тим коханням
Яке снилося до рання
Вже не тямив, що роблю
Знав лиш те, що досі я тебе люблю..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391816
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: der_Räuber