Неправильно казати "відпускаю",
Та правильно просити "відпусти".
Твоїм проханням - не кінця, ні краю,
Несправжні "вибач" й ввічливі "прости".
Мабуть це так даремно й непотрібно,
як у пустелі кликати дощу.
Й так дріб*язково. Ні, скоріше дрібно -
звичайне, м*яке й лагідне "прощу".
Чому ніхто не скаже - "Я чекаю",
не подзвонить для трійки ніжних слів?
Несправжні фрази - йдіть. Молю, прохаю!
Заради тих, хто нас не полишив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391882
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: frolovaviki