[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F2DgNhYBRa0[/youtube]
Чому зі мною так буває
Уже ж минуло скільки літ,
У снах я часто повертаю
У той, солодкий, дивосвіт
Де залишилося далеке:
Заквітчаний весною сад,
На лісі випарені глеки,
І безкінечний спів цикад.
Де під горою наче стрічка
В квітучих, тихих берегах,
З дитинства люба й рідна річка
Між верболозом у лугах.
Де в ніжно-весняній в обнові
Барвисто-сонячний розмай,
І тихі зорі бурштинові
І за селом дубовий гай,
Двір в чорнобривцях та нагідках
І мама, в клопотах завжди
Литовчиха, наша сусідка,
І борщ, зелений, з лободи
Ще хата, наша, часто сниться,
Уросла в землю до вікон,
І спориші біля криниці,
і рушники біля ікон
Курна дорога біля хати
А за дорогою ставок
А далі голубі блавати
Заполонили моріжок.
Витають спогади роками
А я босоніж по роках
Мандрую веснами, літами
У спогадах та у думках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391943
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: євген уткін