Так швидко пролетіло літо,
Тільки недбало вітер свище.
Земля парує обігріта,
Тепло димить, як попелище.
Ще теплий дим лоскоче груди,
І ще багаття не погасло.
Осінній подих не остудить
Те, що було в душі прекрасне.
Там за рікою паслись коні
І заховалися в тумані.
З тобою ми лише знайомі –
Ти вже назвав мене "кохана".
Чому прийшов, як літня злива,
І як веселка зник за хмари.
Дивись, я молода, красива,
Чому для тебе я не пара?
Ой коні, коні, сиві коні,
Розчісує їм гриви вітер.
А на моєму підвіконні
Зів’яли без любові квіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391954
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: Надія Голіней