Мов чашу обману її випиваєш,
Додна випиваєш і тут же п'янієш,
Знов, очі закривши, із нею літаєш,
Цілуєш, ласкаєш та другою млієш.
Тією, що в думці, і в подихах вітру,
І в кожному звуці нестримного світу...
У посмішці кожній, у травах і квітах,
Пониклих тополей запутаних вітах...
Її не забути, ту, що запалила...
Ту, що підійняла вперше вітрила.
Хоч спогадом стала, що більше не гріє
Та серце твоє іще тліє, і тліє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2013
автор: GRIEF