****

****

Все...  відкрилось  і  світає.
Очі  тихо  протерає
і  питає:  "Де?  Живу?
Чи  існую?".  Знов  встаю
і  за  пензля.  Цю  рутину,
що  шоденно,  як  тварина,
на  картини,  чорно-біло
ще  живу,  плоть  зігнилу.
Й  розірву...  Свої  очі
опущу  в  існування
і  подамся  в  заслання.
З  полювання  до  ночі,
повернувшись  -  за  пензля.
Знов  відкрити  наважусь...
Пригорну  лиш  до  серця,
знов  приріже  й  розмаже...
Закриваю  й  розірву...
Розірву  собі  душу.
Утомившись,  у  прірву
відійду...  тихо...  мушу...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392265
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Seeyer