Немов лебідка, біла-біла,
Зима всю землю снігом вкрила,
Усе завмерло навкруги,
Ліси і гори і луги.
Зима перину підбиває,
Сніжком всю землю покриває,
Мороз став теж порядкувати,
Без пензля вікна малювати.
Земля втомилась тихо спить,
А сніг додолу все летить,
Немов пухове покривало,
Її покрило, вколисало.
Ну, а хурделиця не спить,
Чатує кожну свою мить,
Коли прийде її пора,
Усім покаже хто вона.
І звір і птах замруть на мить,
Усе від холоду тремтить,
Всі хочуть сонця і тепла,
Коли ж прийде, прийде весна?
А вітер вуса поправляє,
Сніжок тихенько підмітає,
Лиш він розлютиться на мить,
Завиє вовком, завихрить.
Але скажу вам, дітвора
Чудова в році ця пора,
Прекрасний ліс, хоч тихо спить,
Як багатій сріблом блищить.
Усе чарівне, кожна мить,
Життя не можна зупинить,
Але так треба в світі жити,
Щоб все це бачити й любити.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/51-zima.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392498
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Антоніна Грицаюк