Пес Барсик

Пам'ятаю  у  дитинстві
Скоїв  я  невелике  вбивство
Замочив  я  Барсика  у  селі
Коли  ще  були  малі
Було  десь  чотирнадцять  років
А  поцілив  йому  по  правому  боку  То  була  холодна  зброя
Не  хотів  вбивати  я
Сталась  випадковість
А  буде  гризти  совість
Що  дідуся  подарунком
З'ясував  стосунки  Гарний  складний  ножик  в  руках
Для  старого  собаки  став  останній
знак
Кудись  я  поспішав
Ніхто  ж  не  знав
Що  день  невдасця  До  біса  все  хай  вам  трясця
I  тут  з  рук  вилітає
Ніж  як  спис  в  бідолаху  попадає
З  боку  кров  витікає
Потім  він  помирає
Мене  не  спалили  що  зробив  то  я  Шепочучи  собі  то  моя  рука
Плакав  за  ним
Могилу  йому  рив
Поклав  його  у  ямку
I  сказав  спочивай  біля  мамки
Його  кров  залишиться  у  мене  на  руках
Буде  приходити  у  спогадах  та  у  снах

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392520
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Саня Красний