Якось в темному садку,
В зовсім темному кутку.
Пролунав дівочий зойк,
Мов на здобич напав вовк.
Стало тихо, потім знов,
Прилила до серця кров.
То дівчину вкрали хлопці,
Заґвалтувати її охочі.
Хоч дівчина та пручалась,
Та від хлопців відбивалась.
Та вони були сильніше,
І було їх трохи більше.
Ще лишилась одна мить,
Бо дівчина вже лежить.
Та зненацька все змінилось,
І неначе зупинилось.
Той що "перший" до ширінки,
Не цікавлять його дівки.
Оченята закотив,
На луну чомусь завив.
Той що "другий" біля ніг,
Вже чомусь нічого не зміг.
Та пішов збирати зуби,
Що валялись тепер всюди.
І отримав ще удар,
Із очей посипав жар.
Два останніх здивувались,
Через мить також валялись.
Рятівник підняв дівчину,
Та поправив їй хустину.
Запитав "Чи все в порядку",
Та отримавши подяку.
Почав хлопців грабувати,
Та дівчину дивувати.
Бо за просто так, мала,
Тут не робляться "діла".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392703
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Линник Анатолій