Коли-небудь скажу: "Піду",
ти промовиш:"Не йди пробач."
І тоді нам обом на біду
я залишусь, тільки не плач.
Коли-небуть ми будем удвох.
І принцеса щаслива й дракон.
Було стільки дурних вимог.
Нас єднає тепер лиш сон.
Коли-небуть закінчиться все,
і задуматись прийде пора,
що життя це як мить прожив.
Якби ж поруч була вона!
Я колись закричу: "Піду",
а у відповідь- тиша одна,
і я з даху без крил полечу,
бо тебе вже пів року нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392711
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: fire_maroder