А наше щастя здавалось мені безлімітним,
та ти вказав на кілька нюансів:
ніби все занадто одноманітно
і в планах наших немає сенсу.
Тебе вже нудить від слова "вокзал"
І ти стомився від вічних маршрутів.
знайшовши собі якийсь ідеал,
ти йдеш,
лишивши мене душевним банкрутом.
Мені в мить стало страшно,
адже я більш ніколи
не побачу твоїх бездонних очей,
що стали чужими, що вже охололи
до мене і моїх шалених ідей.
Тепер твій голос мене лише мучить
лунаючи в присвячених тобі думках
і наше, і справді без сенсу, "Future"
я зможу побачити тільки у снах.
Та все це мине, мій любий, повір
і я ще поставлю між нами бордюр.
Та поки я - божевільнозакоханий звір,
але вже готова до нових авантюр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392762
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Мар`яна Бойко