Тону в його очах,
Як подих без повітря.
Літаю в них як птах,
Сягають серця їхні віття.
Вони мої , його, лиш наші.
Ті очі навіть кращі,
Ніж небо голубе!
О,Боже, прости мені за це!
Та так мені вже милі,
Що здаються бурхливіші за хвилі.
Бачу в них я більше чистоти,
Ніж у моря - глибини.
В них я тону, в них пливу,
В них літаю і живу.
Ні повітря й крил не треба,
Коли маєш СВОЄ небо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392834
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Мирославка01