Інколи так хочу я поговорити,
Вилити всю душу у порожню склянку!
А склянку залишити на вітрі,
Щоб вся біль розвіялась до ранку!
Хочу серце своє вирвати з грудей!
Й вичавити все, що наболіло!
Розтоптати згадки тих ночей,
Де в сльозах воно болісно горіло!
Хочу вирізати я з життя той день,
Коли часточку "живого" з мене вирізали!
Та він в мені як коренистий пень,
Ні вирізати, ні витягти не сила...
А я би так цього хотіла...
Важка історія ховається в мені,
Як згадую - хочеться ридати!
А я в собі, як у малій тюрмі...
Де можна тільки сльози проливати...
І більше в цій "тюрмі" засуджених немає,
Лиш я одна така, лиш в мене такий злочин!
І не даремно тут себе тримаю,
Виходу іншого просто немає...
Картаю, б'ю себе, караю!
Над втраченим тут побиваюсь,
Я душу тут собі ламаю!
І тут в своїй "тюрмі" я каюсь!
Коли я плачу, то не просто так,
А думають, що плачу без причини.
Думайте! Думайте хоч би і як!
А я в своїй "тюрмі", я перед Богом винна!...
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392837
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Катерина Truth