Ода салу

Їжте  люди  сало!
Воно,  у  всі  роки,
від  голоду  спасало,
цікавило  думки.
       За  нього  йшли  під  кулі,
         вмирали  на  борні,
         показували  дулі,
         ховались  у  хліві.
Та  в  грудях  не  згасала
до  вищого  любов-
діди  за  рідне  сало  
лили  ворожу  кров.
           І  кожен  рік  ставало
           воно  ще  більш  в  ціні.
           Купляли  люди  сало  -  
           ставали  всі  міцні.
Але  настало  лихо  -
не  викормить  свиней;
в  Верховній  раді  пики
не  схожі,  що  в  людей.
             Берем  не  кращий  приклад  -
             Де  радість  у  беконі?
             Усі  ми  к  салу  звикли,
             до  розміру  в  долоні.
Хай  викреше  кресало
вогонь  по  всій  землі,
щоб  знову  було  сало
у  рідному  селі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392879
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Георгий Добровольский