Їжте люди сало!
Воно, у всі роки,
від голоду спасало,
цікавило думки.
За нього йшли під кулі,
вмирали на борні,
показували дулі,
ховались у хліві.
Та в грудях не згасала
до вищого любов-
діди за рідне сало
лили ворожу кров.
І кожен рік ставало
воно ще більш в ціні.
Купляли люди сало -
ставали всі міцні.
Але настало лихо -
не викормить свиней;
в Верховній раді пики
не схожі, що в людей.
Берем не кращий приклад -
Де радість у беконі?
Усі ми к салу звикли,
до розміру в долоні.
Хай викреше кресало
вогонь по всій землі,
щоб знову було сало
у рідному селі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392879
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Георгий Добровольский