Чому, поете, слово ти гостриш?
І думку розумом так сповиваєш,
Надіючись, що вийде добрий вірш?
А хто його оцінить, друже, знаєш?
Готовим будь зустріти суд людський,
І натовп критиків, що наступає.
Для них ніколи простір не вузький,
А догодити тяжко їм буває.
Ось так, поете, ніби рифма є;
Сюжет і розмір гарно утворили,
А критик дивний дорікне своє:
“Ось тут Ви клаузулу скоротили...”
Ну й що! Можливо, там був зайвим склад.
До чого я? – Поет, тобі видніше.
Бо ти митець, в своїм творінні лад
Ти відчуваєш як ніхто сильніше.
Колего, знай, буває тяжко йти,
І критика, подекуди, безглузда.
Як ти – поет – зумієш віднайти
Пораду в користь – їх тепер негусто.
Тому, спокійно слово ти гостри,
Не бійся думку музою відкрити.
А твори донесуть до нас вітри,
Лиш перший – ти – собі слухач і критик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392922
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Oleg Kolibaba