давай залишимось біля вогню,
поки дороги заносить снігом,
давай я казку маленьку створю,
так, ніби знову з тобою – діти.
давай сидіти і пити чай
в широких кріслах, імбірний з медом,
сьогодні буде не “зазвичай”:
ми, вкрившись спільним і теплим пледом,
візьмемо книжку якусь стару
і тихо будемо, ледве чутно
читати вголос один одному.
цей вечір стане найкращим в грудні…
давай дивитися у вікно,
за ним сніжинки кружляють в танці…
тонким мереживом вкрите скло
ми вже побачимо рано вранці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392926
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Марина Смагіна