Мало правди в словах, мало щастя,
Проте відчай в них б'є через край.
Лиш нестримне: "Прощай. Вибачайте",
Замість звичного нами "бувай".
Лиш останнє нестримне бажання
Пережити хвилини та дні.
І сльозина скотилась в останнє,
Мов сніжок відступив по-весні.
Думки в голос-важка це тривога,
І, на диво, безцінний то скарб.
Мов усмішка чиясь босонога,
Лиш звіряє, на що кожен варт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393065
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Ніка Мельник