На край села до хатини,
Де жила дівчина
Рано, рано, ранесенько
Голубки летіли.
Прилетіли, виглядають,
Стукають в віконце.
Просять, бідні, і благають
Хліба в дівчиноньки.
Напекла, нагодувала
Хлібом замашненьким.
Крихти кидає й співає,
Що болить серденько:
«Їжте, їжте, голубоньки,
Воркуйте, співайте,
Та полетіть у світ Божий
Мою долю відшукайте.
Мою долю, моє щастя
Хлопця молодого.
Не багатого, не бідного
Хороброго, доброго.
Відшукайте мою пару,
Хай до мене лине.
Нехай мене покохає,
Як вітер билину.
Нехай мене приголубить,
До серця пригорне.
Нехай щастя повінчає
Й в колиску положить.»
Їдять голубоньки і співають,
Що вже до дівчини
Із далеку, чи то з близька
Козаченько їде.
Козаченько їде,
Виспівує, свище
Везе сватів із собою
До її обійстя.
Повінчались молодії,
Щасливі обоє.
Подарував Бог на радість їм
Маляточок двоє.
Дочекалась дівчинонька
Хлопця молодого.
Те що мріяла й ждала
Дав їй Бог з лихвою.
Тож не треба, дівчаточка
Плакати й журитись.
Треба просто сподіватись
І Богу молитись.
2011р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393070
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Надія Гуржій(Свинар)