наші війни програні
прапори вицвіли
кораблі затонули у гавані
я — це Інший
приречені в'язні свободи
бліді симулякри
як кров на снігу
терпкі поцілунки на трупах
чиїхось дзеркал
сипучі піски пустелі
ніжний постріл у скроню
чути крик віддаленої тиші
все відбувається
за зачиненими дверима
в театрі тіней гасне світло
я очікую на Годо
не прощаюсь з тобою
прощаються коли йдуть назавжди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393115
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Ноїв Ковчег